Чудовий
зимовий момент
Я дуже люблю зимові канікули. Хоча вони і значно короткі за літні,але
завжди проходять весело та яскраво. Під час свят, яких є дуже багато, ми ходимо
із колядками та вертепом до усіх будинків, вітаючи людей із Різдвом Христовим.
Після
закінчення свят ми поїхали на конкурс Різдвяних вертепів, де зайняли перше
місце і отримали невеличку нагороду : грамоту та цікаву розвиваючу гру для всіх
гуртківців, у яку ми залюбки граємось у вільний час у Центрі Дитячої Творчості.
У вільний час ми вирішили покататися на
санчатах та зліпити снігових баб, але достатньої кількості снігу не було, тому
довелося іти гуляти. Раптом ми помітили
нашого керівника танцювального гуртка, яка запропонувала нам поїхати в
село Майдан, де розташований гірськолижний спуск. Вона нам розповіла про
спеціальні пушки, які засипають гору штучним снігом і ми поїхали…..
Дев’ятнадцятого січня, на Водохреще, всім гуртом скупалися у ополонці, яку приготували
для купання в річці Раті. Після обігріву ми захоплено розмовляли про завтрашню подорож на гірку.
Двадцятого
січня о десятій годині ми зібрались біля
автобуса, який стояв в центрі нашого міста. Із нами поїхала також моя мама і
наша вчителька, яка любить спускатися на лижах із гір. «Вирушаємо!»
- крикнув Сергійко.
Під час поїздки ми заколядували декілька
колядок водієві, час подорожі автобусом промайнув дуже швидко. Приїхавши, перше
на що ми звернули увагу, був двохмісний підйомник, який підвозив людей на самий
вершечок гори, якого із автобуса не було видно. Ми знайшли намет прокату лиж і сноубордів, взяли спорядження і
почалося…..
Першою
поїхала наша вчителька, показуючи, як вправно маневрувати лижами. Дівчата
рушили за нею, а хлопці взяли сноуборди, на яких одразу впали, але вони не
здавалися і продовжували рух. Я із мамою теж впали, але вставали і наполегливо
продовжували спуск. Після трьох спусків ми пішли в кафе обідати… Червоний борщ
смакував після вдалих спусків, Мирослав взяв картоплю із шашликом, решта пили
чай із пряниками.
Після обіду ми всі дружно повернулися на гірку,
де продовжували спуски…. Ми побачили дітей із санчатами і швидко приєдналися до
них і весело спускались… Вечоріло, час
їхати додому. Ми всі дружно здали спорядження і сіли в автобус.
Засмучені,
але дуже щасливі приїхали додому, всім показували фотографії, які ми зробили на
гірці і розповідали про свої враження друзям. Ми вирішили поїхати на гірку ще раз, щоб удосконалити
своє захоплення, але це вже інша весела історія…
